КАЛЬВАРІЯ
Кальварія — це латинська назва гори Голгофи (Golgotha), на якій, за християнським переданням, був розп'ятий Ісус Христос. У перекладі з арамейської «Голгофа» означає «місце черепа», і латинське Calvaria є його дослівним перекладом.
Коментарій до першого читання на 7 неділю Великодня
Діяння 7, 55–60
Цей уривок з Діянь апостолів описує мученицьку смерть святого Стефана — першого мученика Христової Церкви. Його смерть є не просто трагічним наслідком ворожості до віри, а глибоким свідченням Христової перемоги, яка виявляється саме у страждання.
Стефан — "сповнений Святого Духа" — виявляє, що справжнє християнське мучеництво можливе лише в силі Божій. Він бачить "славу Божу і Ісуса, який стоїть праворуч Бога" — це одне з найглибших христологічних видінь у Новому Завіті. Незвично, що Ісус стоїть (зазвичай в інших місцях говориться, що Він сидить праворуч Отця); можливо, це символ Його готовності прийняти мученика, Його особистої участі в стражданні свого свідка.
Реакція натовпу — агресія, гнів, глухота до істини: "затуляючи вуха", вони відмовляються почути свідчення. Цей образ дуже промовистий — духовна сліпота і глухота можуть бути ще небезпечніші за фізичні переслідування.
Ім'я Савла, який ще не навернувся, з'являється тут уперше. Його присутність підкреслює, як з ревного переслідувача може вирости найбільший апостол — святий Павло. Навіть у момент насильства Божа благодать вже готує майбутнє навернення.
Останні слова Стефана — "Господи Ісусе, прийми дух мій" та "Господи, не порахуй їм цього гріха" — глибоко перегукуються зі словами Христа на хресті. Це свідчить про те, що справжній учень уподібнюється своєму Вчителеві аж до смерті. Молитва за ворогів — найвища форма любові, яку здатна дати тільки благодать Святого Духа.
Усе це показує, що мучеництво Стефана — не поразка, а торжество Божої любові. Вмираючи, він сіє зерно віри, яке проросте у наверненні Савла і в поширенні Євангелія по всьому світі.
Цей фрагмент запрошує кожного з нас до свідчення — не лише словами, а життям, любов'ю і прощенням навіть у найтяжчих обставинах.
Слово Боже — це живе і діяльне звернення Бога до людини. Через нього Бог відкриває свою волю, показує правду про себе та про людину, кличе до віри, надії й любові. Воно не просто текст чи звук — це сила, яка здатна перемінювати серце, просвітлювати розум і вести до спасіння. В кожному слові Писання — голос живого Бога, що хоче бути почутим.